|
| Ip: 94.179.245.209 Тема: про село Заставці З А С Т А В Ц І Серед мальовничої природи, за вісім кілометрів на північ від міста Монастириська простягається село Заставці. Коли воно засноване, ніхто точно не знає. Існують різні легенди на цю тему. Та з певністю можна сказати, що належить воно до старих українських поселень. Пам’ятний камінь біля села вказував на те, що нашими полями гасали татарські загони. Назва села правдоподібно зв’язана із сусіднім селом Голгочі, з якого в давнину, нібито, виганяли усіх, що не хотів коритися панові, за став, де умови життя були дуже важкі. Ці люди “за ставом” і дали початок селу Заставці. Село знаходиться на берегах річки Коропець, яка відмежовує Поділля від Опілля. Займаючи таке вигідне положення село користувалось великим обсягом орної землі на сході – лівобережжі, та дуже гарною околицею – між горбами та садами й ліском – на заході. В 1787 році село Заставці нараховувало 10 хат. На 1861 рік населення збільшилося до 552 осіб, а 1910 року тут мешкало 914 чоловік. На підставі перепису з 1931 року в Заставцях жили 976 мешканців. Населення переважно займалось хліборобством, посідаючи в порівнянні до сусідніх сіл великий обсяг орної землі. Посередині села, на горбку, охоронена високими соснами, видніє дерев’яна церква збудована у 1830 році в гуцульському стилі. Цвинтар громади був на горбі вище церкви. До Першої світової війни в селі працювала двоклясна школа, розміщена у власному будинку. З 1890 по 1893 рік в селі проживав Тимофій Бордуляк – відомий теолог і письменник. В 1880 році в селі народився відомий науковець та історик Іван Джиджора, який мав великий вплив на формування національної думки більшості мешканців села, та який світоглядом випередив своїх сучасників найменше на п’ятдесят років. Читальню ”Просвіти” засновано також ще перед Першою світовою війною. Великий перелом в селі пройшов аж після визвольних змагань нашого народу. Цю акцію приспішила горезвісна “пацифікація” в 1930 році. Село стало в ряди свідомих сіл тодішньої Підгаєччини. Праця, яку утруднювали понад тридцять озброєних “стшельців” у селі, пожвавилася. Постають товариства. Добре розвиваються кооперативи та молочарська станиця. Аматорський театральний гурток, церковний і світський хори в повному розгоні праці підносять рівень національного зацікавлення громадян села Заставці. Ще вчорашні “русини” гордо та відважно заявляють себе українцями. Постає КАУМ (католицька акція української молоді). Сільське жіноцтво організовується в гуртку “Союз Українок”. Великий вплив на розвиток культурно-освітньої праці мав управитель школи Ілля Солодуха, учасник визвольних змагань. Тут народився о. Василь Джиджора, учасник визвольних змагань, а згодом прикладний душпастир різних парафій та провідний громадський діяч. Коли до нашого села прибув отець парох В. Мушкевич обдарований чарівним голосом, щирий український патріот, то він ще більше пожвавив культурно-освітню працю села, включаючи до неї широкий загал громади. Після виїзду о. пароха В. Мушкевича обставини так склались, що на його місце призначено о. Р. Романишина, знаного на всю округу проповідника. Його шляхетні душевні прикмети в скорому часі завоювали собі серця парафіян. Великий життєвий досвід він радо давав до послуг своїмпарафіянам і тим ще більше спричинився до зміцнення національної свідомості, а також до піднесення культурного рівня нашого села. В селі нелегально діяла ОУН, яка стала на захист українського населення від переслідування поляків. 1939 рік приніс з собою прихід большевиків та понуру дійсність большевицького деспотизму, а з ним село Заставці понесли великі жертви. Згодом прийшла зміна окупанта та дальші жертви сільської молоді в рядах УПА. В 1944–1950-х роках село Заставці, яке своїм географічним положенням – між широкими просторами бездеревного Поділля та лісистими районами на заході – стає ключевим центром зв’язку для ОУН та УПА, поносить великі жертви в людях та майні : Гринишин Петро, член УПА, загинув в бою з більшовиками в лісі в урочищі “Романова долина” у вересні 1944 року; Джиджора Михайло Прокопович, член УПА, загинув в бою з більшовиками в 1944 році; Джиджора Микола Семенович – 1924 р.н., член УПА, загинув в бою з фашистами в 1944 році; Кісь Володимир Іванович, член УПА, загинув в бою з більшовиками в лісі в урочищі “Липник” у 1946 році; Лупак Іван Васильович, загинув під час облави у бою з більшовиками в лісі в 1946 році; Савіцький Іван Петрович, член УПА, загинув під час більшовицької облави в с. Заставці в 1945 році; Шпунт Петро Каспрович, член УПА, загинув в бою з більшовиками в лісі в урочищі “Романова долина” у вересні 1944 року; Нижчеперечислені вихідці із с. Заставці, в 1944–1950-х роках пройшли більшовицькі тюрми і спецпоселення в Сибіру : • Коржановський Микола Григорович – 1909–1953рр., його дружина – Текля Данилівна – 1910–1951 рр., дочка – Ганна Миколаївна 1934–1954рр., син Іван Миколайович – 1931 р.н.(в даний час проживає в с. Заставці), всією сім’єю в 1945 році були засуджені та вивезені на спецпоселення в Челябінську область терміном на 10 років. • Михайлюк Вікта Миколаївна, в 1945 році була засуджена на 10 років та відбувала покарання в Норильській області; • Небесний Семен Миколайович – 1917 р.н., в 1946 році був засуджений на 8 років та відбував покарання в Челябінській області, помер в с. Заставці в 2001 році. Дунець Катерина Федорівна – 1923 року народження, була зв’язковою УПА, 25 лютого 1945 року була засуджена на 7 років та відбувала покарання в Мордовській АРСР. А потім була перевезена в Красноярський край, де відбувала покарання та примусові роботи протягом п’яти років. Звільнили в жовтні 1957 року. В даний час проживає в с. Заставці. Бойко Ярослав Михайлович – 1928 року народження, був арештований 17.07.1946 року та перебував під слідством. Вироком військового трибуналу 04 вересня 1946 року засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Утримувався під вартою в місцях позбавлення волі 10 років і 2 місяці. Звільнений 24.09.1956 року. В даний час проживає в с. Заставці. Каськів Ганна Василівна – 1926 року народження, 10 лютого 1940 року була вивезена разом із сім’єю, як “кулаків”, на п’ять років в Свердловську область м. Березовськ. Працювали в шахті та на інших примусових роботах. Під час примусових робіт, від голоду і холоду, 6 січня 1942 року помер батько – Каськів Василь. Незабаром після звільнення із заслання, під час більшовицької облави в с. Заставці, в їхній хаті знайшли криївку із членами УПА, і її з братом знову забрали в НКВС м. Монастириська. Звільнили в 1947 році. В даний час проживає в с. Заставці. Шулик Ярослав Іванович – 1936 року народження, разом із сім’єю : батько – Шулик Іван Григорович, мати – Петрунелія Франківна, сестра – Христина Іванівна, та брат – Юрко Іванович, 10 лютого 1940 року були засуджені і вивезені, як “кулаки”, на п’ять років в Свердловську область на спецпоселення в Свердловську область терміном на 6 років. Працювали на примусових роботах. Звільнили в 1946 році. В даний час Шулик Ярослав Іванович проживає в с. Заставці. Джиджора Богдан Олексійович – 1936 року народження, разом із сім’єю : батько – Джиджора Олекса Григорович, мати – Стефанія Іванівна, в травні 1942 року, були вивезені фашистами на чотири роки в Німеччину у місто Братслав, де працювали в домашньому господарстві. Одначе наслідків великої праці та відданості своєму народові нащадків тих, які не хотіли нікому коритися, вже ніхто не в силі знищити. В наші дні в с. Заставці налічується 130 дворів, та проживає 359 жителів. На території села знаходиться діюча дерев’яна церква збудована в 1830 році, на подвір’ї якої розміщені цегляна каплиця, котра побудована в 2007 році, та історична пам’ятка – камінний хрест поставлений в 1848 році на згадку про скасування кріпосного права. Неподалік церкви розміщена фігура Божої Матері, а також на території села є недіючий Римо-Католицький костел. В лісі, в урочищі “Романова долина” що біля нашого села, знаходиться братьська могила воїнів УПА тих, хто в 1944 році, не шкодуючи свого життя боронив наш край від більшовицьких карателів. А також, в центрі села розміщена символічна могила борцям за волю України, а на її території — погруддя Т.Г.Шевченка. В селі діє Заставецька загальноосвітня школа І-го ступеня, сільський клуб на 140 місць, сільська рада, бібліотека, фельдшерський пункт, магазин, пилорама, та фермерське господарство. |
24 липня 2009
|
| Закрити |
